Братишки и сестрички, расскажу вам историю, послушайте внимательно. Вот как-то однажды я решил себя порадовать и заказать закладки, чтобы взбодриться и немножечко развлечься. Долго искал достойный вариант, пока не наткнулся на одну интересную штуку – марки NBOM. Говорят, это высший пилотаж в мире наркотиков, и я сильно заинтриговался.
Не теряя времени, я сделал заказ и ожидал, когда же они прийдут ко мне в руки. Что делать, чтобы скорее получить свои закладки? Решил погонять на метро по самым знаменитым трущобам города. Это было довольно экстремально, но, блин, такое прокатывает!
И вот, наступил день Х. Я получил свою посылку и решил испытать ее силу прямо в метро. Какой выхлоп можно получить от NBOM в такой атмосфере? Ха, сейчас узнаем!
Вооружившись своими закладками, я сел в метро и включил стрим на своем смартфоне. Всему интернету предстояло узнать, что означает комичный наркоман в метро с purple Haze в кармане! Я бы поставил стрим на стендаль, если бы смог, потому что это было какое-то безумное путешествие.
Вагон заполнился странными взглядами пассажиров, но я ничуть не смутился. Ведь я был божественно весел и заряжен энергией. Мне казалось, что прослушавшие насчитывают двести пятьдесят закладок, что-то подобное super acid.
Метро в трущобах было особым местом. Здесь правили своими законами уличные мерчи, но меня это только заводило. Я чувствовал себя как настоящий наркопродавец, только раздавая смех и радость, а не опиум для народа.
Проезжая станции, я разговаривал с пассажирами и делал их смеяться до слез. Это были такие замечательные моменты, когда все забывают о своих проблемах и погружаются в мой сумасшедший мир. Многие подсаживались на мою волну и начинали повторять мои шутки. Ммм, какая потрясающая атмосфера – веселье, развлечение и немножко стендаль.
Мы оглашали всю станцию смехом, как группа безумцев, и это было искренне здорово. Люди смотрели на нас, словно мы вышли с ума или сели на трип, но нам было все равно. Мы создавали свою локальную комедийную школу в метро, и это было прекрасно!
Весь день я провозился на метро и радовал пассажиров своим творчеством. Правда, к концу дня я уже был таким уставшим, что все смешные реплики превратились в бессмысленное бормотание. Но мне было все равно, я сделал это, и я горжусь этим.
Приехав домой, я понял, что метро в трущобах – это не просто развлечение, а своеобразный способ отрешиться от реальности. Это когда у тебя полная хата, а ты сидишь в вагоне и ругаешься матом на весь мир. Не знаю, может это перебор, но такие экстремальные дни придают сил и энергии.
Теперь, глядя на свои закладки, я с улыбкой вспоминаю тот день. Было это давно, но все еще остается в памяти. Знаете, иногда нужно рискнуть, побывать в необычных местах и делать то, что кажется безумием. Ведь в каждом наркомане, хоть и комике, живет немного безумия. Это и делает нас по-настоящему живыми.
Так что, ребятушки, следуя за своими страстями и мечтами, вы можете пережить невероятные приключения и создать что-то невероятное. Что ж, я готов продолжать шалить и заражать мир своим сумасшедшим юмором. Мир NBOM и комический наркоман – это непобедимая комбинация!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!